проблема людини в німецької класичної філософії

Німецька класична філософія — термін, що об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го — початку 19-го століття. До визначних представників німецької класичної філософії заведено відносити Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха. Термін вживався в радянській і вживається в пострадянській філософській літературі. В європейській філософській літературі поширений термін німецький ідеалізм, до якого відносять майже всіх цих філософів за винятком матеріаліста Феєрбаха. У Канта людина розглядається як етична істота. Фіхте підкреслює активність, дієвість свідомості і самосвідомості людини. Шеллінг ставить задачу показати взаємозв'язок об'єктивного і суб'єктивного.

Роль Фіхте в німецькій класичній філософії полягає в тому, що він закріпив ідею активності суб’єкта в пізнанні. Мислитель відстоював ідеали свободи, підіймав гідність людини як автономної особи. Для Фіхте гідність людини – найвищий ідеал. Природа з моменту ототожнення “Абсолюту” і Бога є тінню Бога. Наприкінці життя Шеллінг негативну філософію ототожнює з логікою і розумом, а основний спосіб пізнання світу вбачає у релігії. Вищим досягненням класичної німецької філософії є вчення Георга Гегеля. Воно характеризується винятковою широтою та глибиною змісту, важливістю та багатогранністю поставлених проблем.

Німецька класична філософія — термін, що об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го — першої половини 19-го століття. До визначних представників німецької класичної філософії заведено відносити Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха. Термін вживався в радянській і вживається в пострадянській філософській літературі. В європейській філософській літературі поширений термін німецький ідеалізм, до якого відносять майже всіх цих філософів за винятком матеріаліста Феєрбаха.

Класична німецька філософія – розвиток німецької філософії, що охоплює період кінця XVIII – першої половини XIX ст. Для неї характерні такі основні риси: – відродження діалектичної традиції; – перехід від суб'єктивного ідеалізму до об'єктивного на основі діалектичної методології У загадці людини криється загадка всіх світових проблем. Філософія має вивчати людину, а отже, вона має стати антропологією. З позицій антропологізму Л. Фейєрбах критикує ідеалізм, вимагає відкинути всі умоглядні спекуляції про надчуттєве. Вся містика ідеалізму щезне сама собою, якщо ми зрозуміємо її природу – обожнення людиною своїх власних потенцій.

Німецька класична філософія, перш за все, звертається до дослідження внутрішньої структури людського розуму, проблемам активності людини як суб'єкта, що пізнає, тому в її проблематиці переважне значення має теорія пізнання. Проблеми онтології при цьому не знімаються, але заново переосмислюються. Філософія цього періоду виступала в ролі «совісті» культури. У ній в першу чергу досліджуються: 1. Історія людства і сутність самої людини: у І. Канта питання філософії «Що є людина?» вирішувалося на користь людини як моральної істоти. Людина у І. Фіхте – це активна, діяльна істота, наділена свідо

Німецька класична філософія. Великі представники німецької класичної філософії (XVIII ст. - Перша третина XIX ст.) - Це Іммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Вільгельм Фрідріх Гегель і Людвіг Фейєрбах. Німецькі філософи переосмислити проблеми природи і можливостей розуму, справжнього і несправжнього буття, по-новому поставили питання про завдання філософії та особливості філософського методу. Джерело категоричного імперативу - борг, він робить вчинки людини моральними, ніякий інший мотив, задоволення, наприклад, нс додасть діям людини моральний характер. Остаточна формула боргу, по Канту, - власне досконалість і чуже щастя.

Мета: розглянути Німецьку класичну філософію як вершину світової філософії доби модерну, її місце в історії філософської думки. З’ясувати особливості філософських поглядів І. Канта на природу і свободу, теоретичний та практичний розум, людину як "громадянина двох світів". На прикладі філософії Й.Г. Фіхте та Ф.В. Шеллінга проаналізувати філософію абсолютного суб’єкта та філософію тотожності й одкровення. Дослідити діалектичну методологію, вчення про людину, абсолютний Дух та історію Г.В.Ф. Гегеля. По-п'яте, розглядаючи проблеми людини, німецька класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей.

По-п'яте, розглядаючи проблеми людини, німецька класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей. Враховуючи ці основні риси німецької класичної філософії, можна виділити також Класична філософія виходила з головного принципу раціоналізму - визначення розуму основою пізнання та поведінки людини, яка за своїми внутрішніми нахилами та здібностями є розумною істотою і усвідомлює власні можливості, організовує своє життя на раціональних засадах.

Німецька класична філософія, перш за все, звертається до дослідження внутрішньої структури людського розуму, проблемам активності людини як суб'єкта, що пізнає, тому в її проблематиці переважне значення має теорія пізнання. Проблеми онтології при цьому не знімаються, але заново переосмислюються. Філософія цього періоду виступала в ролі «совісті» культури. У ній в першу чергу досліджуються: 1. Історія людства і сутність самої людини: у І. Канта питання філософії «Що є людина?» вирішувалося на користь людини як моральної істоти. Людина у І. Фіхте – це активна, діяльна істота, наділена свідо

Основні проблеми та досягнення Німецької філософії.ОхарактеризуватиНімецьку класичну філософію: гуманістичний характер; науково-природничі погляди; соціально-політичні ідеї; Проблема людської особистості.Удосконалювативміння логічно мислити, навички усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, уміння сприймати чужу думку, безболісно відмовлятися від свого хибного погляду. Це був великий поворот філософії до людини. Кант вважає, що людський розум пізнає не «речі в собі», а явища речей, результат їхньої дії на органи відчуттів людини.

Тема. Німецька класична філософія. Питання для розгляду: 1. Філософія І.Канта. 2. Філософська система Г.В.Ф. Гегеля. 3. Місце німецької класичної філософії в історії філософії, її оцінка в контексті сучасності. Філософія І.Канта. Парадокс Німеччини другої половини XVIII – початку XIX ст.: занепад політичної системи – понад сотня самостійних держав – королевств, курфюрств, княжеств, розрізненість та війни, кріпацтво. Разом із тим -- з'являється багато філософів та поетів. Переможна сила тогочасної Німеччини – у союзі філософії з поезією. Естетичні проблеми та поняття набувають особливого та навіть рішучого значення. Ідея національного об'єднання Німеччини. На основі спільної культури. Ідея суспільного прогресу.

Вчення про людину у філософії Йогана Готліба Фіхте У статті аналізується проблема свободи та необхідності у бутті людини. В нинішній складний період в історії України це є надто актуальним. Аналізом творчості геніального представника німецької класичної філософії займаються вже два століття. Важко назвати того, хто із видатних істориків філософії не присвятив би увагу творчості цього мислителя - це Б.Вишеславцев, П.Гайденко, Т.Ойзерман, Е.Ласк, К.Фишер, Х.Вервейен, В.Волжский, В.Шинкарук та багато-багато інших. Метою статті є дослідження того, як історично формувалася у європейській свідомості ідея свободи людини.

По-п'яте, розглядаючи проблеми людини, німецька класична філософія концентрує увагу навколо принципу свободи та інших гуманістичних цінностей. Особливістю класичної філософії є також те, що, розглядаючи людину та історію, вона сконцентрувала свою увагу навколо проблеми свободи та інших гуманістичних цінностей і стверджувала необхідність раціонального пізнання загальнолюдських моральних принципів та ідеалів. Філософія Канта. Засновником німецької класичної філософії є Иммануил Кант (1724-1804). У інтелектуальному розвитку Канта виділяють два періоди: докритичний і критичний. У докритичний період (до 1770 г) Кант виступав, передусім, як великий учений - астроном, фізик, географ.

4.Хто в німецькій класичній філософії відновив матеріалістичну традицію?-- Л. Фейєрбах; 5.Як у Канта називаються «знання, що безумовно незалежні від усякого досвіду»?--- апріорні; 6. Які, згідно з Кантом, ознаки апріорного знання?--- природженість 7.Основними ідеями марксистського філософського світогляду були:--- проблема людини як суб’єкта історії; матеріалістична ідея практики, нова концепція історії; 8.Кому належать ці слова: “Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їхнє буття, а, навпаки, їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість”?

Німецька класична філософія стала закономірним результатом розвитку всієї попередньої європейської філософії. Органічно увібравши в себе вихідну проблематику та найважливіші досягнення попередніх філософів, вона надала їм нового звучання, нової інтерпретації та оригінального вирішення. Тобто німецька класична філософія сконцентрувала і водночас вичерпала інтелектуальний потенціал філософської думки класичного типу. Так, що стосується проблеми необхідності та свободи в діяльності людей, то він вважав, що дана суперечність - уявна: людина діє необхідно в одному відношенні, вільно – в іншому.

2. Німецька класична філософія представлена творчістю І. Канта, Й. Фіхте, Г. Гегеля, Ф. Шеллінга, Л. Фейєрбаха. Докладно розглянемо їх погляди. Іммануїл Кант (1724-1804). Основні твори: «Критика чистого ро-зуму», «Критика практичного розуму», «Критика здатності судження». Канта цікавили проблеми буття, пізнання, людини, моральності, есте-тики, держави і права. Отже, його вчення – це філософська система. Кант намагався вирішити кардинальні філософські та загально-людські питання.

У підручнику пропонується ґрунтовний і всебічний аналіз фундаментальних проблем світової філософської думки. В дохідливій формі автори прагнуть довести до читача зміст основних філософських ідей, теорій, поглядів, які дістали загальне визнання та практичне підтвердження, розкрити їх генезис у процесі духовної еволюції культури. Автори намагались ознайомити тих, хто вивчає філософію, з різними філософськими напрямами, течіями, школами, розкрити плюралістичний характер філософського знання, уникнувши традиційної моноідеологічної та теоретичної однобічності у викладі матеріалу. Особливу увагу при