історичні умови формування етності українська культура 14-п.п17ст.

Призвели до занепаду економічного політичного і культурного життя України. Від численних міст і поселень України залишились руїни. Виник гострий релігійний соціальний та етнічний конфлікт який поширився на всі сторони життя України Згодом провідні політики Польщі та Литви зрозуміли що їх обєднують спільні важливі інтереси. в невеликому білоруському місті обидві країни уклали Кревську унію згідно з якою литовський князь Ягайло став польським королем зобовязуючись навернути литовців у католицизм а землі Литви та України на віки

Суспільно-політичні та історичні умови національно-культурного відродження. Розвиток української культури на початку XIV — першій половині XVII ст. відбувався у складних суспільно-політичних та історичних обставинах. Процес формування культури українського народу в XIV — першій половині XVII ст. був одночасно відображенням складного процесу остаточного оформлення українського етносу, що завершився в основному в XVI ст. Причиною повільного культурного розвитку України цього періоду стали руйнівні наслідки ординської навали, загарбання українських земель литовськими та польськими феодалами, агресія Кримського ханства та Османської Порти.

5.1 Суспільно-політичні умови формування нового (ренесансного) типу української культури.Кревська унія 1385 р. поклала початок об'єднанню Литви і Польщі, надавши польській шляхті право володіння українськими землям. Це узаконило експансію латинської культури на кілька віків. В XVI ст. на українських землях почалася Руїна. Реакцією на неї став відкритий протест українського населення. Незважаючи на складні соціально-політичні умови, а також на звичайні для того часу епідемії, кількість населення України зростала. За приблизними оцінками, на 1300 р. населення українських земель становило 3,2 млн чоловік, 1400 р. – 3,7 млн, 1500 р. – 4,4 млн, 1550р. – 4,9 млн, 1600 р. – 5,2 млн чоловік.

Історичні умови і особливості формування української культури 14-17 ст. ВУЗ: ДНУ. У другій половині XIV ст. на українські землі розпочалася експансія Польщі. Протягом двох десятиліть поляки в союзі з угорцями воювали з литовцями за Галичину і Волинь. Війна закінчилась у 1366 р. польською окупацією всієї Галичини й невелик. част.

У рефераті подано відомості про розвиток культури України наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. Період з кінця XIV до початку XVI ст. - час боротьби за збереження культурної самобутності України, подальшого формування українського народу. Чужоземне пригноблення та постійні напади турків і татар не сприяли розвиткові української культури. Україна мала тісні зв'язки з культурами російського, білоруського, болгарського і сербського народів. Наприкінці XV ст. великий вплив на їх розвиток спричинило виникнення у Кракові та Чорногорії східнослов'янського друкування кирилицею. У 1491 р. у Краківській друкарні було надруковано "Октоїх", "Часослов", а в 1495 р. у Чор

Історичні умови й особливості формування. Українська культУра литовсько-польської доби. (XIV − перша половина XVII століть). Ослаблені золотоординським ігом українські землі були захоплені більш сильними європейськими державами. Більша частина українських земель перебувала в цей час у складі Литви та Польщі, тому період XIV–XVIIстоліть отримав назву – литовсько-польська доба. Саме в цей період окреслюються визначальні ознаки української народності: територія, мова, економічна й культурна спільність, психічний склад. Особливістю етно-культурних процесів в Україні була відсутність власної єдиної

3.Характерні особливості архітектури 14 -17 ст. 4. Поділ України і розвиток культури : а) розвиток освіти, братства і братські школи СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Розвиток української культури на початку XIV—першої половині XVII ст. відбувався у складних суспільно-політичних та історичних обставинах. Розпад Київської Русі та монголо-татарська навала в середині XIII ст. призвели до занепаду економічного, політичного і культурного життя України. Від численних міст і поселень України залишились руїни. Всі руські князівства опинились у повній залежності від татарського хана.

Український живопис XIV--XVI ст. розвивався під животворним впливом іконопису княжої доби. Найбільше картин цього періоду збереглося у глухих Карпатських горах, де не ступала нога татарина-людолова. За силою художнього вираження тогочасне мистецтво можна порівняти з українським фольклором. Характеристика польської культури XIV - першої половини XV сторіччя. Письменники Польського Відродження та розквіт польської літератури.

Розвиток української культури з початку XIV ст. відбувався в досить важких історичних умовах, які характеризувалися; • навалою монголо-татарських орд на українські терени; • експансією Польщі та Литви; • переходом українських територій під владу Польщі, Литви, Угорщини, Молдови. Розвиток української культури в цю добу можна поділити на два періоди Адже українська культура була тісно пов'язана з православною церквою, а церква одержувала на духовний розвиток кошти від держави. Коли української влади не стало, Литовська та Польська держави підтримували лише католицьке духовенство.

У цей період українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. До них слід віднести роз'єднаність українських земель, відсутність єдиного політичного центру, соціальне і національне гноблення з боку польських, литовських, угорських, турецьких та інших іноземних загарбників, постійну жорстоку агресію татар. Разом з тим ХІУ-ХУІ ст. - це час подальшого формування українського народу, активізація його боротьби проти польсько-литовського панування, поява на історичній арені України такого самобутнього в політико-культурному контексті явища, яким було українське козацтво. У XV ст. відроджується народний героїчний епос України у формі історичних пісень і дум.

Процес формування і розвитку української художньої культури в 14-17 ст. відбувався у вкрай складній суспільній і політичній обстановці. У 14 ст. перебували на території України князівства, ослаблені і спустошені татаро-монгольською навалою, потрапили під владу польських, литовських та угорських феодалів. Проте надалі становище українського населення стало різко погіршуватися, особливо після Люблінської унії 1569 року, внаслідок якої основна частина українських земель увійшла до складу Речі Посполитої і опинилася під владою польських магнатів. Панська Польща, втягнута у вир міжнародної торгівлі, прагнула отримати з України можливо більше товарної продукції.

Розвиток духовної культури українського народу в кінці XVI — на початку XVII ст. Освіта і шкільництво в Україні. Початок книгодрукування, письменства, друкарської справи. Об'єднання Київської та Лаврської братських шкіл. У процесі формування українського етносу світоглядні функції в суспільстві виконувала насамперед релігія. Релігійні уявлення накладали свій відбиток на естетичні смаки і морально-етичні уподобання, впливали на жанрову структуру художньої культури. Багато місця в історичній літературі того часу відводилось козацтву, яке в кінці XVI—на початку XVII ст. перетворювалось у важливу суспільно політичну силу, котра боролась за соціальне та національне визволення українського народу.

У XIV ст. велика частина українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. Україна об'єднується з Литвою в одну державу як рівна з рівною. Українські, білоруські та частково російські землі становили 9 / 10 загальної площі князівства. Свою діяльність вони почали в Заблудові, в маєтку гетьмана князівства Литовського Г. Ходкевича. Тут надруковано "учительне Євангеліє". Після від'їзду П. Мстиславця до Вільно І. Федоров уже один випустив "Псалтир" з "Часослова". З Заблудова він переїжджає до Львова і в 1573 р. відкриває першу в Україні друкарню, де в 1574 р. виходить "Апостол". У цьому ж році виходить "Азбука" - перша українська граматика.

Українська культура — сукупність духовних та матеріальних цінностей, створених українським народом протягом його історії. Для української національної культури основоположною базою є народна культура, на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Своєрідність української культури визначили також впливи географічних умов, особливості історичного шляху, а також взаємодія з іншими етнокультурами. Важливим історичним етапом розвитку культури стало прийняття християнства у

2. Українська культура XIV–XVI ст. – безпосередня спадкоємиця культури Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Українські землі перебували у складі кількох держав, через те умови для культурного поступу українців, що склалися в тих державах, були неоднаковими. Сприятливі умови були у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули прилучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не відкидали, а підтримували й відроджували разом із православною вірою та руською мовою, що були визнані державними.

XVI ст. Це писалося в той час, коли Софію після Брестської унії захопили уніати. Вона настільки занепала, що на її подвір’ї водилися дикі звірі. Початком української гравюри слід вважати появу першої друкованої книги на Україні — «Апостола», надрукованого Іваном Федоровим 1574 року у Львові, та Острозької біблії — 1581 року. XIV—XVI століття були періодом формування української народності. В цьому важливому історичному процесі Київ відіграв найвидатнішу роль.

Розвиток української культури в XIV — першій половині XVII ст. органічно пов'язаний з історичними обставинами, що мали місце на землях України, яка входила тоді до Великого князівства Литовського. Кревська унія (1385 р.) поклала початок об'єднанню Литви і Польщі, надавши польській шляхті право володіння українськими землями, тим самим узаконила експансію латинської культури на кілька віків. Позитивним моментом у цьому процесі було входження українських земель у простір західної цивілізації. З іншого боку, Польща повела тотальний наступ на українську культуру, православну віру, звичаї

Історія української культури. Том 2. Київ, 2001 У другому томі Історії української культури висвітлюється розвиток освіти, мистецтва і літератури, стан наукових знань в Україні впродовж XIII - першої половини XVII ст. Окремі розділи присвячено рукописній книзі, виникненню і поширенню друкарства. Схарактеризовано культурно-національне відродження кінця XVI - першої половини XVII ст., розглядаються ренесансні явища в культурному житті і процес формування культури бароко. Визначено місце України в міжнародних культурних зв’язках, внесок українського народу в скарбницю світової культури.